Дзякуй цудоўнаму паэту з Валыні спадару Міколу Мартынюку за пераклады!
ЛЮДМІЛА РУБЛЕЎСКАЯ
Скіфи
Минуще все: обличчя, і душа, –
І обернеться тлінню. Душить сміхом,
А грішники грішили і грішать
І легковажать смертністю на лихо.
Тому у прірву голос наш паде,
I мови нашої міліє море,
Тому і вимираєм, як на те,
Чи то від глупства, а чи від покори.